Агата Крісті

Іноді минуле — найкраще місце для життя.

Юність така вразлива. Вона така безжальна — і така самовпевнена. Щедра – і непомірно вимоглива. (... У молодості є якась незахищеність, і це чіпає до сліз. Молодість така ранима і в той же час безжальна і самовпевнена. Вона така великодушна і така вимоглива.)

Чоловік, коли вдає, що закоханий, намагається бути веселим, галантним, надавати всіляку увагу. Але якщо він закоханий по-справжньому, він нагадує вівцю.

Сам я до брехунів ставлюся з розумінням. Жінка, яка не бреше, це жінка без уяви, а такі жінки мені не симпатичні.

У людині, яка перетворила своє життя на театр, так легко помилитися. Не варто довіряти його щирості.

Є люди, яких втомлює згоду. Їм завжди потрібні стимулятори розладу, щоб творити драму у своєму житті.

Є приказка, що про мертвих треба говорити або добре, або нічого. На мою думку, це дурість. Щоправда, завжди залишається правдою. Якщо вже на те пішло, треба стримуватися, розмовляючи про живих. Їх можна образити – на відміну від мертвих.

Доброта її не зовнішня, а вроджена.

Потрібно думати не про сьогоднішні неприємності, а про завтрашні радощі.

Хто захистить Юність від Болю та Смерті? Юність, яка сама не може, просто не здатна захистити себе. Тому, що не має достатнього життєвого досвіду? Або тому, що впевнена: чи вона знає все?