Джоан Харріс

Я люблю осінь. Напруга, рик золотого лева на задвірках року, приголомшливого гривою листя. Небезпечний час - люта лють і оманливе затишшя; феєрверк у кишенях та каштани в кулаку.

Загалом, славно, коли вистачає часу зупинитися та понюхати троянди.

Ніхто не має права просто так лізти в чуже життя.

Ніщо не триває вічно.

Вчитель гарний настільки, наскільки добрі його учні.

Дивно, як легко друзі можуть від тебе відвернутися, як легко страх чи користь зривають маску товариства.

- Завжди у всьому шукай світлу сторону. — А якщо цього боку немає? — Тоді відвернися.

Запам'ятай: мило сіро, та миє біло. Головне - що всередині. Мистецтво.

Його очі такого ж невизначеного відтінку, як міське небо у дощову погоду. Коли він сміється, в них мерехтять підступні іскорки.

У Мережі ніхто по-справжньому не вмирає.