Елізабет Гілберт

У багатьох випадках секс стає хитрощом, сублімацією близькості. Дізнавшись тіло хлопця, ми дозволяємо собі не заглиблюватися у вивчення його душі.

Я дуже намагалася позбутися звички постійно плакати. Якось увечері, в черговий раз згорнувшись калачиком на дивані в кутку, в черговій істериці після чергового раунду похмурих роздумів, я запитала себе: "Поглянь на себе, Ліз, чи можеш ти змінити хоч щось?" І зробила єдине, на що була здатна: встала і, не припиняючи плакати, почала балансувати на одній нозі посеред кімнати. Мені хотілося довести собі, що я все ще хоч трохи контролюю ситуацію: нехай мені не під силу зупинити сльози та похмурий внутрішній діалог, я принаймні можу битися в істериці, стоячи на одній нозі. Хоч щось спершу.

Ця ідея настільки божевільна, що цілком може спрацювати.

Як можна заганяти себе в крихітну коробочку особистості, коли відчуваєш свою нескінченність?

Думки – єдине, що справді варто стримувати. Про решту можеш не турбуватися. Бо якщо не стати господарем власного розуму, то вічні неприємності тобі забезпечені.

Адже ми те, що ми думаємо. Наші емоції – раби наших думок, а ми своєю чергою раби емоцій.

Розбите серце – добрий знак. Знак того, що ти хоча б спробував когось покохати.

Перспектива уникнути нього здавалася немислимою, але ще нестерпнішою була перспектива залишитися.

Але якщо твій світ раптом стане порожнім і розрідженим, якщо тобі знадобиться новий друг, прошу тебе, згадай про мене.

Ніколи не можна піддаватися істериці, тому що трапися так — це може перерости у звичку і повторюватиметься знову і знову. Треба виховувати силу.