Ерленд Лу

Я вірю, що ніхто не має бути один. Що потрібно бути з кимось разом. З друзями. З коханими. Я вірю, що головне це любити. Я вірю, що це найголовніше.

Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.

... У людей часто бувають досить дивні, хоч і тверді переконання, про джерело яких вони взагалі ніколи не замислювалися.

І я з часом зрозумів, що вона прекрасна, і що мене вона теж вважає прекрасним, і що, мабуть, більше нічого не потрібно.

... по-моєму, бувають ситуації, які можна пережити лише один раз у житті. Потрібні події, якими відзначено перебіг часу... Події, на яких ми чекаємо, які переживаємо, коли вони приходять, і які ми згадуємо після. Саме такі події говорять про те, що час рухається.

Для мене все раптом втратило сенс. Якось раптово. Моє життя, життя інших людей, життя тварин і рослин — все, що є у світі. Все розпалося на нескладні шматочки.

... не можна дружити тільки із сонячною стороною людини...

Снігопад - єдина погода, яку я люблю. Він мене майже не дратує, на відміну від решти. Я годинами можу сидіти біля вікна і дивитися, як іде сніг. Тиша снігопад. Вона гарна для різних справ. Найкраще - дивитися крізь густий сніг на світ , наприклад на вуличний ліхтар. Або вийти з дому, щоб сніг на тебе лягав. Ось воно, диво. Людськими руками такого не створити.

Серед ночі я прокинувся. Мене пронизала думка, що єдиний у всьому світі, кому доведеться прожити моє життя, це не хто інший, як сам я.

Щоденники пишуться не для того, щоб їх читав хтось, крім автора... Сенс щоденників у тому, щоб їх писати.