Ешлі Дьюал

Я люблю воду, а вона не любить людей. Душить їх. Напевно, відчуває, що приймає в обійми темряву, дужчу за ту, що нудиться на дні.

Всі люди навколо, всі вони чужі. Немає близьких, немає рідних, немає важливих. Є просто ті, хто поруч, і ті, хто далеко. По суті, і ті й інші, є величезні відмінності. Але насправді вірити не можна нікому з них. І в цьому головна їхня схожість.

— Ох, обережніше, моя люба. — В якому сенсі? З сумною усмішкою Мері—Лінетт накриває долонею мої холодні пальці. — Найсвітліше серце стає темним, коли його розбивають.

Зрада — це найогидніша річ, до якої може звернутися людина. Помста і краще. Там бодай відстоюєш біль близького, а тут? Що тут? Тут ніж у спину.

Якщо хороші люди стають поганими, то чому погані люди не можуть стати хорошими?