Ілля Стогoff

Найгидкіше в будь-якій поїздці - це приїхати додому і знову стати російською в натовпі росіян.

Якою б красивою не була моя могила, довго вона все одно не простоїть. Тим більше що навряд чи знайдеться хтось, хто за нею доглядатиме. Адже я бачив могили найвідоміших жителів планети, але на могили власних бабусь і дідусів не їздив ніколи.

З того часу я знаю головний секрет Західного Процвітання. Білі люди живуть добре не тому, що вміють працювати, а решта — ні, і не тому, що в них якась особливо ефективна економіка. Все простіше: білі носять модні штани лише тому, що в місцях, які не позначаються на карті, голі кольорові машинки з ручним приводом ці штани для них пошили.

Якщо поставити камеру, яка робила б єдиний кадр на рік, то 10—хвилинне кіно, що вийшло, було б страшніше за будь—якого Хічкока. В обличчя людині зазирнув би звір, що палить міста, і, можливо, ми почули б хрускіт і стогін заживо згризаних колон.

Життя нагадувало дешеве порно. Той самий потік каламутних філійних рідин. Та ж повна відсутність виразного сюжету.

Чи можна ходити в косусі та бути гарною людиною? Точніше, так: чи можна ходити в косусі, вузьких рваних джинсах і рок—н—рольних тишотках і при цьому бути справжнісіньким святим? Що є гріх? Що — кохання? Як мені жити у цьому дивному світі? Я маю на увазі: що мені робити, щоб ПРАВИЛЬНО прожити життя у цьому дивному світі? Я згадував священика, що носив косуху, і мені здавалося, що я знаю вірну відповідь.