Курт Кобейн

Людей будуть знаходити мертвими прямо у навушниках.

Більшість моїх текстів виткані з суцільних суперечностей. Я напишу кілька щирих рядків, а потім починаю дуріти і глузувати з них.

Мені нема чого сказати чи запитати. Я тільки підтакую. Я в певному сенсі реакціонер. Я лише реагую на те, що кажуть інші. Я не думаю, а коли думаю, то забуваю.

Я не боюся смерті. Коли ти вмираєш, твоя душа продовжує жити та стає абсолютно щасливою. Повний спокій після смерті, переродження в когось іншого — найбільша надія мого життя…

Коли я зрозумів, що не знайду людину, схожу на мене, я просто перестав заводити дружбу з людьми.

Я краще буду тусуватися з компанією невдах, сидіти і курити з ними, ніж з тими, хто божеволіє від бейсболу...

Якщо мене ув'язнять, принаймні не треба буде роздавати автографи.

Я люблю проникати в механіку системи, видаючи себе за одного з них, а потім повільно починати деградувати всередині імперії.

Життя це те, що ти будуєш, це твій кросворд...

Я, мабуть, один із тих хворих на нарцисизм, які починають цінувати щось тільки тоді, коли цього вже немає.