Мацуо Монро

Є люди, які звикають до людини. Є такі, хто звикає до способу життя. Загалом, є сотні речей, до яких можна звикнути. Я ж прив'язуюсь до будинків. Мені простіше розлучитися з людиною, ніж, наприклад, із квартирою. Напевно тому, що я егоїст.

Іноді мені здається, що мене вже немає. Я лише плід чиєїсь уяви. Іскорка чужої свідомості. Хтось вигадав мене, вигадав світ, у якому я живу.

Я взяв склянку. Паралелепіпеди льоду тихо брязнули.

Справжній сенс заперечення не може говорити«ні». А в запереченні самої можливості заперечення. Таким чином, абсолютне заперечення – повна відсутність волі. Або смерть. Смерть як заперечення буття.

Нікому не спаде на думку повідомляти хороші новини вночі. Із цим чекають до ранку. Інша справа новини погані. Вони не зазнають відстрочки. Смішно влаштований світ. Гарне ніколи не поспішає. Зате з поганим такий поспіх…

Я рефлексував, поки годинник не показав дев'ять.