Олег Тищенков

-... а як лікувати алергію на навколишню дійсність?

Те, що я можу стирчати від безглуздих занять, ще не ознака дурості.

- Ось ти млинець! Вчора хотів квітку сфотографувати, а сьогодні вона вже зав'яла. — А ти мене сфотографуй про всяк випадок. — Давай якось потім.

— Дуже хочеться послати всіх у дупу... Але такого дня, мабуть, не буду... — Це ти, типу, привітав?

- Чого не спиш? — Та щось усяка хрня в голову лізе... — Знову я? -... і ти теж.

Просто мені дуже подобається цей момент між«тільки що закінчилося» та«більше ніколи не буде»...

— Знаєш, якщо дуже сильно заплющити очі... то виникає відчуття, що перед тобою щось дуже важливе і хороше, тільки ти ніяк не можеш це розглянути... — З відкритими очима та сама фігня!

— А що робити, якщо все навколо ну зовсім навперекій? — Ну... дуль його знає! Думаю, треба на деякий час розслабитись і просто плисти за течією. — Для тих, хто не вміє плавати, це втопиться?

— Як тобі не страшно сидіти на самому краю? — Справа в тому, що поки ти боїшся висоти — вона сильніша за тебе. — То я її не боюсь! Якраз навпаки! Вона мені подобається настільки, що я боюся одного разу не стриматись і стрибнути в неї.

— Ну чому ці курки вміють літати, а ми ні? Це ж несправедливо! — Натомість у нас більше розуму та багатий духовний світ. — А нафіга воно треба, як не вмієш літати?