Террі Пратчетт

Ти ще молода для таких речей, але коли станеш старшою, то зрозумієш, що багато людей практично не виходять за межі своїх голів. І ти теж.

Коти мають таку властивість: варто їм з'явитися в будинку, як виявляється, що вони були тут завжди — навіть якщо годину тому жодних котів у вас не було. Вони живуть у власному тимчасовому потоці і поводяться так, ніби світ людей — це лише зупинка на шляху до чогось набагато цікавішого.

- Якщо ти мене вб'єш, на моє місце стане тисяча. - Ага, але суть не в цьому. Суть у тому, що ти будеш мертвий.

— А я одного разу з'їв людину. Під час облоги, ось так. — Що, справді з'їв? - Не цілком, тільки ногу. - Це жахливо! — Та ні, з гірчицею нормально.

Майбутнє є чорним, похмурим і жахливим. Ніякого світла в кінці тунелю, а якщо воно там і є, то це зустрічний поїзд.

Рінсвінд десь чув, що померти - це все одно, що перейти з кімнати в кімнату. Різниця тільки в тому, що коли ти крикнеш:«Гей, а де мої чисті шкарпетки?», тобі ніхто не відповість.

«19.00-19.05. Бути веселим та розкутим, посміхатися людям».

... він настільки блакитний, що будь-який тропічний острів найняв би його, щоб підсвічувати небо у розпал туристичного сезону.

- Я сказав: які ж найбільші цінності в людському житті? Воїни нахилилися ближче. Відповідь героя варто було почути. Гість довго й уперто думав, а потім з навмисною неквапливістю промовив: — Гаряча вода, гарні штоматологи та м'який туалетний папір.

Люди, які ні кого не потребують, потребують того, щоб люди навколо бачили, що вони абсолютно ні кого не потребують.