Террі Пратчетт

Щось підказувало йому, що щось кінчається. Не світ, зрозуміло. Просто літо. Літо ще буде і не раз, але такого вже не буде. Ніколи. Тож треба взяти від нього все, що можна.

– А загалом, це нечесно. Якби кожна людина точно знала, коли помре, то прожила б куди краще життя… – Якби люди знали, коли помруть, вони, швидше за все, не жили б взагалі.

Ті небагато мандрівники, які повернулися з цієї країни живими, залишили для своїх послідовників низку цінних вказівок, як то: а) по можливості уникайте ліан, що звисають вниз, на одному кінці яких є очі-бусинки і роздвоєна мова ; б) не беріть у руки смугасті чорно-жовтогарячі ліани, які, посмикуючись, лежать у вас на дорозі, тому що з іншого кінця до них дуже часто буває причеплений тигр; і в) краще до цієї країни взагалі не лізти.

Дуже сильно допомагає в розуміння людських справ, усвідомлення того, що більшість найбільших тріумфів і трагедій в історії відбулися, не тому що люди по суті своїй добрі чи погані, а тому що вони по суті своїй люди.

Часом у житті настає відчайдушний момент, коли неправильний вчинок насправді виявляється найправильнішим.

Немає часу, окрім сьогодення.

Вовки не мають правил поведінки. Вони їм не потрібні. Вовкам, щоб бути вовками, не потрібні жодні правила.

Я дивлюся, розмова розвивається швидко, як пожежа. Того й гляди будуть жертви.

Ніхто не любить сидіти по вуха в лайні, а квіти – тим більше, от і зростають.

- О-о. А як ти думаєш, у цьому лісі є щось їстівне? — Так, — гірко озвався чарівник, — ми.