Тетяна Соломатина

У чоловічих руках завжди приємніше, ніж поза ними.

Люди. Раби умовностей та стереотипів. Схильні починати нове життя у понеділок, а на нового щастя чекати неодмінно на Новий рік, а не гуляючи у дворі з собакою.

З кохання нічого не з'являється, крім кохання. Кохання – її самої по собі достатньо.

- Гаразд, скажи мені, як психолог психологові, що робити? - Знайти такого, що закохається вуха, і доїти його, як корову. Не викаблучуватись. Це як психолог психолога. А як відьма іншій істоті я тобі нічого не скажу. Бо не знаю. Я не хочу знати. І не можу знати. У світ таких, як ти, таким як я, доступ закритий. Блок. Кордон на замку. – Ну, пішла танцювати губернія. Скажи, що мені робити? - Жити. *** це життя – це недобре. Але не фатально.

Нічого не насторожило юну ідіотку. Ні безкоштовний сир, ні комфорт мишоловки!

Вас мучить безсоння? Замучайте її електричкою!

Жінка по суті своєю текучою здатна набувати будь-яких форм, заповнювати собою все. А чоловік — норма вже тільки за певною твердою формою.

Напрочуд бездонна дитяча чаша пізнання. Не випити спраглий. Поки що він, на жаль, не подорослішає. І його не перестануть переповнювати до країв сліди крапель дощу на мокрому піску, рвана пристрасть відкритого вогню, ніжне смарагдове хвилясто-хитке кільце нескінченності не виявиться звичайною водорістю ламінарією, а запах бузку не стане таким же звичайним і нецікавим для нюху, як старий старого російського слюсаря

Дорослим завжди приємно, якщо те, що вони вигадали, виявляється правдою. Заради маминої правди можна і збрехати

Набагато приємніше, коли розуміння слова приходить саме, без знання первісного значення. Значення – це щось на зразок паперової бирки