Вільям Голдінг

Він сміявся, піднявши підборіддя і похитуючи головою. Бог-Отець осяяв його сяйвом слави, і сонячні промені прямували крізь вітраж услід за його рухами, животворячи освітлені лики Авраама, Ісаака і знову Бога-Отця. Від сміху в нього виступили сльози, і перед очима множилися райдужні кола, спиці, арки. Піднявши підборіддя і примружившись, він міцно, в обох руках, тримав перед собою макет шпиля – о радість… – На півжиття чекав я цього дня!

... Людський розум всюди відкриває закони і водночас обманюється легко, як немовля.

Є жінки, чиє невігластво міцніше за ворота і засуви.

Є такі вирази, які читаються подібно до великого шрифту, і найвидатніші серед них — зневага і ворожість.

Думки — річ цінна, від них багато користі.

Якби було ясно, вони б згоріли від сорому. Але навколо чорніла ніч.

А смерть не така безглузда, як життя, тому що немає нічого безглуздішого комка, що роздирається жахом, який, як язичок вогню, що гасне, тремтить під ребрами.