Вінсент Ван Гог

І не треба приймати надто близько до серця свої недоліки, бо той, у кого їх немає, все ж таки страждає одним — відсутністю недоліків; той, хто вважає, що досяг досконалої мудрості, добре зробить, якщо подурнішає знову.

Я хочу торкатися людей своїм мистецтвом, я хочу щоб вони говорили – він відчуває глибоко, він відчуває ніжно.

Я все більше приходжу до переконання, що про Бога не можна судити за створеним ним світом: це лише невдалий етюд. Погодься: люблячи художника, не будеш дуже критикувати його невдалі речі, а просто промовчиш. Але маєш право чекати від нього чогось кращого. Нам слід було б подивитися й інші твори Творця, оскільки наш світ, цілком очевидно, був створений ним нашвидкуруч і в невдалу хвилину, коли він сам не розумів, що робить, або просто втратив голову. Правда легенда стверджує, що цей етюд світу коштував Господу Богу нескінченної праці. Схильний думати, що легенда не бреше, але етюд, проте, поганий у багатьох відношеннях. Зрозуміло, такі помилкироблять лише майстри - і це, мабуть, найкраща втіха, оскільки воно дає підставу сподіватися, що Творець ще зуміє взяти реванш. Отже, потрібно приймати наше земне, таке сильне і таке заслужено критиковане життя таким, як воно є, і втішатися надією на те, що ми побачимо щось найкраще в іншому світі.

Те, чого навчаєшся на особистому досвіді, дається не так швидко, зате глибше запам'ятовується в мозку.

Як багато у мистецтві прекрасного! Хто пам'ятає все, що бачив, той ніколи не залишиться без їжі для роздумів, ніколи не буде по-справжньому самотнім.

Я думаю, що чим більше людина любить, тим сильніше вона хоче діяти: кохання, що залишається тільки почуттям, я ніколи не назву справжньою любов'ю.

У житті завжди корисно виглядати трошки дурнем: адже мені потрібно виграти час, щоб вчитися.

Самотність досить велика нещастя, щось на зразок в'язниці.

Краще жити на своє задоволення, ніж накладати на себе руки.

Дружба, братство, любов — ось верховна сила, ось могутні чари, що відчиняють двері в'язниці.