Жак Фреско

За часів моєї молодості, що пройшла у Нью-Йорку, я відмовився вимовляти клятву вірності прапору. Звичайно, мене направили до кабінету директора, який запитав:«Чому ти не хочеш принести клятву вірності? Адже все це роблять! Я відповів:«Колись всі вірили, що Земля плоска, але це не означає, що так воно і є». Я пояснив, що своїми досягненнями Америка зобов'язана іншим культурам і народам, і я хотів би принести клятву вірності Землі та всім її мешканцям. Зайве говорити, що незабаром після цього я покинув школу і обладнав у себе в кімнаті лабораторію, де розпочав вивчення природознавства та інших наук. І тоді я зрозумів, що Всесвіт підпорядковується законам, і що людина, як і суспільствоне є винятком. Потім, 1929 року стався біржовий крах, який став початком того, що зараз називають Великою депресією. Я не міг зрозуміти, чому мільйони людей залишилися без роботи, втратили житло і були змушені голодувати, тоді як заводи простоювали, і ресурси, як і раніше, були доступні. Саме тоді я усвідомив, що правила економічної гри у своїй основі є помилковими. Незабаром після цього почалася Друга світова війна, під час якої багато країн послідовно знищували одна одну. Після закінчення війни я підрахував, що всі витрачені на руйнування засоби та ресурси могли б легко забезпечити всім необхідним кожну людину на планеті. З того часу я спостерігаю, як людствориє собі могилу. Як завжди витрачаються і знищуються безцінні вичерпні ресурси в ім'я прибутку та вільного ринку. Я спостерігаю, як соціальні цінності зводяться до штучного матеріалізму та бездумного споживання. І як фінансові сили контролюють політичну систему начебто вільного суспільства. Нині мені 94 роки. Боюся, що моє ставлення до цього залишилося таким самим, як і 75 років тому. Час припинити це безумство.

Після того як ми вкрали потрібну нам землю, що, до речі, зробили і всі інші країни, ми вивісили заповідь:«Не кради».

Коли я говорю, що не можна вийти за межі середовища, це означає, що ви не можете вийти за межі того, що ви пережили чи випробували у житті.

Наше підростаюче покоління йде до парку та бачить бейсбольне поле або футбольне поле. Хтось із вас скаже:«Ну це ж добре». Це сміття! Там немає жодної хімічної лабораторії для дітей, які люблять хімію. Там немає місця, куди діти могли піти, щоб вивчати аеронафтику чи геодисципліни. Чому в жодному чортовому парку немає музики, малювання, наук, театру, фотографії? Чому завжди один футбол чи бейсбол? Я скажу вам, навіщо це. Для розвитку у людях агресивної поведінки. Щоб один хлопець схопив м'яч, вирвав його в когось іншого і зніс його з ніг. Тоді на випадоквійни чи конфлікту в нього вже буде сформовано відданість своїй команді та агресія.

Найбагатші люди зазвичай боввані. Один такий якось запитав мене:«Якщо ви такий розумний, що ж ви не розбагатіли». Я відповів:«Якщо ви такий багатий, що ж ви не порозумнішали?».

Якщо ви вважаєте, що світ не можна змінити, це лише означає, що ви не один із тих, хто його змінить.

Якщо людина захоплюється перемогою у спорті, то причина цього — його низька самооцінка.

Я не можу прийняти світ таким, як зараз, тому я роблю все, що можу створити життєздатний світ для всіх людей, а не для окремих націй.

Особи як такої не існує. Всі ми проекції нашого середовища проживання. Із цим важко змиритися, але це так.

Немає проблем чорношкірих, поляків, євреїв, греків чи жінок. Існують лише загальнолюдські проблеми.