Рожева пора мого шкільного життя суцільний обман

Втім, мені здається, зображати з себе необізнаного трохи нечесно. Поводжуся прямо як дорослий. Може, звичайно, це лише мої проблеми, засновані на особистому досвіді, але в юності мені завжди здавалося, що краще вже вдавати, що чогось не знаєш, ніж щось знаєш.

Коли про тебе вже склали враження, непросто змінити відносини, що склалися, додавши якусь деталь. Коли люди оцінюють один одного, це не просто арифметичне додавання або віднімання. Вони сприймають тебе крізь свої упередження. Правда в тому, що тебе не бачать таким, яким ти насправді. Вони бачать тільки те, що хочуть побачити, реальність, яку вони прагнуть.

Якщо існує диявол, що полює на людей, пропонуючи їм угоду, він, напевно, виглядає як я зараз.

Якщо не брати до уваги той факт, що у мене немає ні друзів, ні дівчини, я приклад для наслідування!

У момент, коли ти втрачаєш щось незамінне, ти розумієш, що втратив це назавжди.

Корінь проблеми лежить у твоїх риб'ячих очах, що прогнили так само, як і ти.

У світі немає абсолютного критерію правильності. Є лише уявлення людей про неї.

Стрілка, як їй і належить, незворушно бігла по колу, ні на мить не змінюючи ритму. Оборот, ще один, і вона повернеться у вихідне положення. Але все одно щось зміниться. Стрілка залишиться в тому ж стані, а навколишній світ – ні.

Кажуть, час лікує. Але це не так. Час є не що інше, як отрута, що повільно діє. Щось, що вважає кінець, що змушує здаватися, що повільно вичерпує минуле.

Прохолода і спокій мені цілком до вподоби. Ось тільки взимку із прохолодою виходить певний перебір.