Цитадель

Просунутися вперед — значить зрозуміти, що питання, яке тебе мучило, втратило сенс.

Я не звертаю уваги на слова, я знаю: вони - вивіска, і прочитати її важко.

Глибини серця відомі мені, і знаю: позбавивши злодія від злиднів, я не позбавлю його від бажання красти, і засуджую занепокоєння, що штовхає злодія на злочин. Він помиляється, думаючи, що зариться на чуже золото. Золото світиться, як зірка. Любов, нехай навіть не знає, що вона - любов, потребує тільки світла, але не в силах людських привласнити собі світло. Мерехтіння зачаровує злодія, і він робить крадіжку за крадіжкою, подібно до божевільного, що відро за відром вичерпує чорну воду джерела, щоб схопити місяць. Злодій краде і в скороминуще полум'яоргій жбурляє порох викраденого. І знову стоїть у темряві за рогом, блідий, немов перед побаченням, нерухомий зі страху злякати, сподіваючись, що саме тут він знайде одного разу те, що вгамує його спрагу.

Я шукаю того, хто схожий на вікно, відчинене на морі. Навіщо мені дзеркало із власним відображенням? Воно переповнює мене тугою.

А ви огрубіли, вам здається, що треба кричати на всю горлянку, щоб вас почули.

Кохання треба знайти себе. Я врятую того, хто полюбить існуюче, тому що таке кохання можна наситити.

Ти загруз у вигадуванні по дрібницях і не здогадуєшся, що мить може вмістити в себе ціле життя.

... коли людина випадає із загального потоку, то через кілька днів усім починає здаватися, що її там ніколи й не було. Просто все якось непомітно зміщується, пролом затягується.

... найважливіше правило спілкування з сильними людьми: не можна прилюдно сумніватися в їхній непогрішності.

... шкідливо плутати кохання з рабством серця. Прекрасна любов, яка молиться, але та, що клянчить і вимагає, схожа на лакея.