Позитивні цитати

Найвищим виразом щастя чи нещастя є найчастіше безмовність.

Ризик, відповідальність, навантаження - це і є щастя! Якщо тобі довіряють – насолоджуйся. Очолити велику справу — все одно, що невинність втратити. Таке буває лише один раз. І запам'ятовується назавжди.

Кохання – це радість та біда. Захват і розпач. Це вогонь, який зігріває, але варто наблизитися до нього – обпалює. Я ненавиджу і жадаю її. І це зводить мене з розуму.

Той, хто дарує велику мрію, забирає радість сьогодення.

Життя - це нескінченна низка геморою з короткими рекламними паузами на щастя.

Честолюбство - пустушка, обман зору. Нам вселяють, що щастя нерозривно пов'язане з володінням все більш модними речами. Нас хочуть віддалити від нашої справжньої людської природи, щоб завадити нам бунтувати проти всіх несправедливостей, які вершить суспільство. Ось з нас і роблять всього лише споживачів, здатних тільки гнатися за мріями про речі.

Але ніщо не могло зробити нашою сором'язливою та підсвідомою, майже тваринною радістю, що ми самі живі і вже поза небезпекою. У цій новій реальності все, що ще місяць тому було стійкою цінністю, втратило значення. А те, що до цього не заслуговувало на жодну увагу, зайняло нове, невластиве йому важливе місце: гарне і зручне крісло, затишна, облицьована білим кахлем піч, на якій приємно зупинити свій погляд, скрип підлоги, що долинає з квартири над нами, — ознаки нормального життя, домашнього затишку.

Щастя, звичайно, річ відносна. Щастя, панове, переплітається з нещастям найхимернішим чином. Мені здається, що людям має вистачати, якщо немає нещастя.

Невже це таке – бути живим? Невже бути живим – це постійно відчувати, що тебе спричиняє безпросвітну пітьму? Як люди можуть жити із цим? Але ж живуть – і навіть знаходять якусь радість у своєму існуванні, хоча тут прийнятний лише відчай. Вражаюче. Відчувати себе нікчемною живою істотою, затиснутою між двома височеними стрімчаками темряви... Це ж нестерпно. Як? Як вони виносять це життя? Очевидно, що це вроджене.

- З новим роком! З новим щастям! — А старе куди?