Відомі люди

Приходь на мене подивитися. Приходь. Я жива. Мені боляче.

Людина, яка залишає гроші на благодійність у своєму заповіті, лише віддає те, що більше не належить йому.

Про горе, горе серцю, де гарячої пристрасті немає. Де немає любові мук, де мрій про щастя немає. День без любові — втрачений: тьмяніший і сіріший, Чим цей день безплідний, і днів негоди немає.

Чи кінчається все зі смертю, чи немає після неї ще чогось? Може, для художника розлучитися з життям зовсім не найважче? Мені, зрозуміло, про все це нічого не відомо, але щоразу, коли бачу зірки, я починаю мріяти так само мимоволі, як я мрію, дивлячись на чорні точки, якими на географічній карті позначені міста та села. Чому, я питаю себе, світлі точки на небосхилі мають бути менш доступними для нас, ніж чорні точки на карті Франції? Подібно до того, як нас везе поїзд, коли ми їдемо в Руан чи Тараскон, смерть забирає нас до зірок. Втім, у цьому міркуванні безперечно лише одне: поки ми живемо, ми не можемо вирушити на зірку, так само як, померши, не можемо сісти в поїзд. Цілком ймовірно, що холера, сифіліс, сухоти, рак — не що інше, як небесні засоби пересування, що відіграють ту ж роль, що пароплави, омнібуси та поїзди на землі. А природна смерть від старості рівнозначна пішому способу пересування.

Першим снігом несміливо постукала, Очікування нові даря, До нас зима, лякаючи для початку Осінь наприкінці листопада...

У кожному художника закладено паросток відваги, без якого немислимий жоден талант. (Кожен художник має сміливість, без якої талант не мислимо.)

Ми ніколи не буваємо настільки беззахисними, як тоді, коли любимо і ніколи так безнадійно нещасні, як тоді, коли втрачаємо об'єкт любові або його любов.

Зараз багато говорять про патріотичне виховання, але що це – розмахувати прапорами і кричати«ура»? Можливо, патріот – це той, хто говорить про недоліки, а не розмахує прапорами та кричить, що ми попереду всієї планети. Я не вважаю, що патріот – лише той, хто підтримує Путіна. Опозиціонери – також патріоти.

"Це було", - сказала Пам'ять. "Цього не могло бути", - сказала Гордість. І Пам'ять здалася.

Нічого не робити – складна штука. Ти ніколи не знаєш, коли це скінчиться.