Форрест Гамп (Forrest Gump)

Я біг, бо треба було бігти. Я не думав, куди це мене приведе.

Якось почався дощ і не припинявся чотири місяці. За цей час ми дізналися всі види дощу: прямий дощ, косий дощ, горизонтальний дощ і навіть дощ, що йде знизу нагору.

Мама завжди говорила, що про людину можна судити з її взуття — куди вона йде, де вона була. У мене було багато взуття...

Чи правий лейтенант Ден, вважаючи, що в кожного з нас свій шлях, своя доля або права мама, яка говорить, що всіх нас носить за життям, як пір'їнка за вітром? Я думаю, що мають рацію обидва — і те, й інше відбувається з нами одночасно.

З того дня я не міг більше ходити. Я міг тільки тікати.

Я, можливо, не дуже розумний, але я знаю, що таке кохання.

Я раніше ніколи не давав ім'я кораблю. Але, я дав йому найкрасивіше ім'я: Jenny.

Я так думаю, лейтенант Ден зрозумів, що є речі, які не можна змінити. Він не хотів, щоб його називали калікою, як я не хотів, щоб мене називали дурнем.

Пізніше, з незрозумілих причин, хтось застрелив цього молодого президента, коли він їхав машиною. Ще за кілька років хтось застрелив його молодшого брата на кухні, у готелі. Небезпечно бути братами.

— Готово, сержант! — Гампе, чому ти зібрав гвинтівку так швидко? — Ви так наказали. — Боже милостивий, це новий рекорд роти, якби я не боявся втратити доброго солдата, то рекомендував би тебе до школи офіцерів. Якось ти станеш генералом! Тепер розбери зброю!