Рівердейл

– Війна – це пекло, Джаг. - Ні, Арчі. Пекло – це інші люди.

Надія – слово, яке зачіпає за живе, але при цьому підступне. Ми дуже хотіли, щоб убивцю Джейсона зловили, щоб наше місто, наш будинок знову став безпечним. Але з кожним минулим днем ​​наші надії тьмяніли дедалі більше. Є один побитий вислів –«Темніше за все перед світанком». Але часом... попереду лише темрява.

Зі мною серйозно щось не так. Наче в мені якась темрява, яка часом приголомшує, і я не знаю, звідки вона. Але, гадаю, це через неї я роблю ці шалені речі.

- Ти віриш йому? - А ти? - Я вірю тобі, Джагхед.

Ми шукаємо ідеали: з ними спокійніше, але життя набагато складніше цих простих істин.

- Якого біса тут відбувається, Елісе?! Зараз середина ночі! - Ох, вибач, що перервала відьмину ніч у Торнхілл!

- Знімай це, живо! - Ні. — Що ти відповіла? — Я роблю все, щоб догодити кожному, аби бути ідеальною. Ідеальною дочкою, ідеальною сестрою, ученицею. Чи можна хоч щось зробити для себе?

У будні з 08.25 до 15.10 ми дотримуємося строго режиму. У нашому житті все контролюється, але потім трапляється щось подібне до вбивства Джейсона Блоссома, і ти усвідомлюєш, що контролю не існує. Є лише хаос. Тим не менш, деякі з нас прагнуть нав'язати та підтримувати порядок у світі, який по суті безладний. Це факт, який незабаром підтвердиться. Непередбачуваним способом.

- Зробимо простіше, щоб твій наполовину якісно вбитий мозок зміг зрозуміти. Негайно! Видалити! Це! Нахрен! - Окей, ця манерно-стервозна поведінка, може, й працювала на бетах, з якими ти зустрічалася в Нью-Йорку. Але ти на території Бульдогів. Але будь ласка – чини опір. Лише зробиш гірше за себе.

- Я заплутався, Вероніка. - Як і всі ми, Арчі. І, якщо чесно, ти менший за інших.