Аркадій Стругацький

Кожна людина в чомусь та геній. Потрібно тільки знайти в ньому це геніальне.

- Незрозуміле завжди страшно. Добре навчитися не боятися незрозумілого, тоді все було б просто. — А на мою думку, просто не треба вигадувати… Якщо поменше вигадувати, тоді на світі не буде нічого незрозумілого.

Ми всі стажери на службі у майбутнього... Ми стажуємося все життя, кожен по-своєму. А коли ми вмираємо, нащадки оцінюють нашу роботу та видають диплом на вічне існування.

У кімнаті був ще один маленький столик під табличкою«науковий консультант» і гігантське, на півтори стіни, гасло:«Народу не потрібні нездорові сенсації. Народу потрібні здорові сенсації. Я зиркнув на Едіка. Едік не відриваючись дивився на гасло. Едіка було вбито.

Мухи уявляють, що вони летять, коли б'ються в скло. А я уявляю, що я йду. Тільки тому, що пересуваю ногами.

Немає нічого більш гнучкого та поступливого, ніж юридичні рамки. Їх можна вказати за потреби, але їх не можна перейти.

Це дощі. Ми дихаємо водою. Але ми не риби, ми або помремо, або підемо звідси. — Він серйозно й сумно дивився на Віктора. — А дощ падатиме на порожнє місто, розмиваючи мостові, сочиться крізь гнилі дахи... Потім змиє все, розчинить місто в первісній землі, але не зупиниться, а падатиме і падатиме... — Апокаліпсис, — промовив Віктор, щоб що -небудь сказати. — Так, апокаліпсис... Падатиме і падатиме, а потім земля насититься, і зійде новий посів, яких раніше не бувало, і не буде кукіль серед суцільних злаків. Але не буде і нас, щоб насолодитися новим всесвітом.

— Слухай, — сказав Тойво, — чого ти хочеш? Гриша замовк. - Справді, - промовив він. — Чого це я хочу від тебе? Не знаю. - А я знаю. Ти хочеш, щоб все було добре і з кожним днем ​​краще.

Розумні нам не потрібні. Потрібні вірні.

Завжди я якимось незрозумілим чином опиняюся осторонь того, що мені вигідно. Є на світі такі невлаштовані люди: у казармах вони вічно чистять сортири, на фронті вони потрапляють у«котли», всі неприємності вони одержують першими, всі блага вони одержують останніми.