Борис Акунін

Війна, Варвара Андріївна, - жахлива гидота. На ній не буває ні правих, ні винних. А добрі та погані є з обох боків. Тільки добрих зазвичай убивають першими.

За хвилину зневіри людини не можна залишати одного.

Чорт знає, про що насправді думає людина, яка не належить ні до чоловічої, ні до жіночої статі, подумав Фандорін.

Найприємніше з жіночих дозвілля — чекати коханця, твердо знаючи, що він прийде.

... — Несправедливу державу можна зруйнувати та побудувати замість неї іншу. ... - Держава - це не будинок, а скоріше дерево. Його не будують, воно росте само, підкоряючись закону природи, і справа ця довга. Тут не муляр, тут садівник потрібен.

Набридли мені ці пики. Народу багато, а людей – ні.

Життя - це дорога від народження до смерті і що дорогу цю потрібно пройти правильно, бо дійти дійдеш, нікуди не дінешся, тільки потім не обессудь.

Начебто коротко і ясно. Коротко коротко, та нихрена не ясно.

Померти все одно доведеться, ця чаша вас не мине. Навіщо ж виходити із зали, не додивившись спектакль до кінця? А раптом п'єса, в якій, між іншим, кожен виконує головну роль, ще здивує вас несподіваним розвитком сюжету?

Немає нічого дурнішого і вульгарнішого, ніж переносити особисті особливості однієї людини або навіть групи людей на цілу націю. Якщо таке узагальнення навіть має під собою підставу, не можна їм занадто захоплюватися — пам'ятай, що й у твоїй власній нації, напевно, є недоліки, що впадають у вічі іншим народам.