Дмитро Ємець

Кожне слово має власну температуру. Холодні слова краще не випускати у світ, будь вони тисячу разів вірні. Вони мляві та слабкі. Температура слова - це те, у що вкладено серце, помножене на власну віру людини.

Горе неспроможна довго залишатися у людині. Воно або перетворюється на діяльність, або розносить людину на брязкіт.

Після походу по магазинах чоловік втрачає рівно стільки здоров'я, скільки жінка його набуває.

Не кусай його, необачний юначе! Подумай про мікроби, які живуть на його пальці! Ти турбуєш їхній спокій!

Щаслива не та людина, яка має для цього підстави, а та, у кого достатньо життєлюбності, щоб радіти всьому, що з ним відбувається, і не напружуватися щомиті, чекаючи удару в спину. Така людина наче зсередини світиться! Весь світ для нього, навіть якщо в нього в гаманці замість грошей одні дохлі мухи та крихти від хліба!

Ногами танцюють посередності, генії ж танцюють серцем!

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.

Хто до нас із мечем, того ми цеглою.

Нехай хтось ще в'якне, що моя постать далека від ідеалу! Це убогий ідеал далекий від моєї постаті.

А ви думали просто вигадувати відмовки спросоння? Дайте мені чашку кави, хвилин п'ять часу і я вигадаю таку легенду, що сама в неї повірю.