Еріх Марія Ремарк

Жінки створені мистецтвом, тому такі прекрасні, що все випадкове в них відкинуто.

- Є на світі і щось інше. Але ти цього не знаєш. - Вона помовчала. - Ти не знаєш, тому що в тебе немає сліз, і ти не розумієш, що означає сумувати вдвох. – Так, цього я не розумію. Ми не часто сумували, Ліло. - Так, ти не часто сумував. Ти або сердився, або був байдужим, сміявся або був таким, яких ви називаєте хоробрими. Але це не хоробрість. – А що це таке. Ліла? - Страх видати свої справжні почуття. Страх перед сльозами. Страх, що тебе не порахують за чоловіка. У Росії чоловіки плачуть та залишаються мужніми. А ти ніколи не відкрив свого серця.

У наш діловий вік треба вміти бути романтиком.

Ніхто з нас не знає, що він може забути і що ні. Усі ми маємо забути багато. Інакше ми з таким самим успіхом можемо залишитися тут і померти.

Вона користувалася своїм чоловіком, як інші люди Біблією — для цитування.

Мати — це найзворушливіше з усього, що є на землі. Мати це означає: прощати і приносити себе в жертву.

Вона сміється! Хіба не стало раптом світлішим скрізь і всюди?

І якщо між двома близькими людьми доходить до того, що вони повинні обов'язково про щось говорити, то скільки б вони не говорили, вони ніколи ні до чого не домовляться.

Кохання - це коли хочеш з кимось зістаритися.

Сум іноді буває єдиним щастям.