Макс Фрай

Я хотів було в якісь повіки вчинити чесно: негативно помотати головою, завищати і вискочити на вулицю, пробивши головою шибку. Але натомість мовчки кивнув. Все як завжди.

Життя людське буває двох різновидів: або проране, або ***анна. Просраний — це коли нудно було жити. А *** анна, відповідно, якщо було весело.

Він мені страшенно сподобався, а це означало, що в його присутності я викаблучуватимуся і розпускатиму хвіст: за всяку ціну.

Так сталося, що я феєричне трепло.

Серце серед моїх потрухів - авторитет.

Того дня я зрозумів, що контролювати ситуацію набагато простіше та приємніше, ніж довірити це комусь іншому. Страшно буває тільки тому, хто безпорадно сидить на задньому сидінні та намагається переконати себе, що кермо у надійних руках.

Правда - не така важлива річ, щоб її приховувати.

Пішли додому, сер Максе. Будемо жерти, сумувати і думати.

У кожної дівчинки неодмінно є свій бездонний колодязь, у темряві якого таїться якийсь черговий«він», який не дзвонить, не приходить, не розуміє або ще щось«не», мучить дівчинку, йолоп. Якщо в колодязі нікого немає, значить, був зовсім недавно і скоро, ось буквально днями, заведеться новий, це, я так розумію, закон природи: всяка чудова дівчинка повинна цілими днями вирячитися в цей проклятий колодязь і болісно розмірковувати про поведінку його мешканця, забувши, що довкола, взагалі-то, величезний дивовижний світ, усі дива якого, теоретично, до її послуг. Точніше, були б до її послуг, якби вонане вернула носа, бурмотячи:«Спасибі, не треба», аби відпустили скоріше назад до криниці, дивитись у темряву.

Потрібно йти туди, куди хочеться, а не туди, куди нібито треба. Йти собі, йти і нічого не боятися. У тебе все вийде, правда.