Мацуо Монро

Не горю бажанням вислуховувати висловлювання із розряду«я не люблю» від інших. Не любиш - не пускай у своє життя. Дуже просто. Виходить не одразу, звичайно. Тут головне зрозуміти, що ти справді не любиш. Як не дивно, не всім це вдається.

Потреба один в одному змушує виявляти людину чудеса терпимості. Навіть кохання на це не завжди здатне.

Настрій був піднятий. Навіть дощ не здавався таким мокрим.

Сучасний світ позбавляє людину необхідності мислити. Очі нам замінює виховання, думки – правила, власна думка – стереотипи, бажання – рекламні ролики. Все вже придумано, зафіксовано, розкладено на свої місця... Не думай, а слухай, дивись і запам'ятай. Про тебе вже подбали. Мій голову цим шампунем, спи на цих ліжках, носи ці джинси. Так, звичайно, ти маєш право вибору, але до чого воно? Поки ти вибиратимеш, розмірковуватимеш, аналізуватимеш, час піде. От і не забивай голову будь-якою нісенітницею. Живи комфортно, нехай кожен твій деньбуде святом безмежного вжитку.

Порожнеча – надто абстрактне поняття. Так само, як дружба, любов і смерть. Їх не можна уявити. І неможливо зрозуміти.

У смерті є одна незаперечна гідність. Лише коли відчуваєш її подих, ти стаєш вільним.

Важко довіряти людині, яка позбавляє тебе єдиного виправдання власного безсилля. Взагалі, важко довіряти тому, хто чогось тебе позбавляє. Нехай навіть ілюзій.

Поки не вмієш помирати, жити погано виходить.

Психам як нікому іншому потрібні однодумці.

Смерть лякає не тому, що вона справді страшна. А лише тому, що ми не встигаємо звикнути до неї, не встигаємо добре розглянути її, зрозуміти, пробачити, полюбити…