Ніл Гейман

Світ, може, і залишився колишнім, зате шпалери змінилися, правда?

Небо, - з насолодою подумав старовина Бейлі, - ніколи не повторюється: щодня, щоночі воно різне.

Репутація створюється все життя, руйнується за кілька секунд.

Повернутись не можна. Можна жити чи тут, чи там. Ніхто не живе у двох світах одразу.

- Ого, - здивувався я. — Це алмази. І сапфіри. І рубіни. - Взагалі-то я називаю їх Особливі Прозоро-Тверді Блискучі, Особливі Синьо-Тверді Блискучі і... як же це... - Особливі Червоно-Тверді Блискучі? - припустив я. - От-от, - підтвердив професор.

Свобода вірити означає свободу вірити й у праве, і неправе. Так само, як свобода говорити дає тобі право зберігати мовчання.

— А то прийде сіренький дзига і вкусить за бочок, — заспівала стара. - Я не переживу це пророцтво, - похмуро подумав Один.

Вибачте, помилився Лондоном.

Люди чомусь вважають, що міра чи гострота болю залежать від сили удару. Справа не в тому, наскільки сильний удар. Справа в тому, куди він прийде.

– Скажи, будь ласка, як тебе звуть? - Запитала вона кота. - Мене - Кораліна. Кіт ліниво позіхнув, показавши Кораліні свій напрочуд рожевий язичок. – У котів не буває імен, – відповів він. - Як це? - Запитала Кораліна. – А ось так, – сказав кіт. – Це у вас людей є імена. І все тому, що ви не знаєте, хто ви такі. Ми знаємо, хто ми і тому імена нам не потрібні.