Райчел Мід

Що таке кохання? Квіти, шоколад та поезія? Чи щось зовсім інше? Може, це здатність закінчити жарт іншої людини? Або абсолютна впевненість, що є хтось, хто завжди прикриє твою спину? Або чуйне розуміння іншого, що ти миттєво усвідомлюєш, чому він робить те, що робить і поділяєш його переконання?

- Ні. Під час. Як. Завжди. Адріан оглянув Ліссу і перевів погляд на Крістіана, що розвалився на ліжку. - Ха! — Він увійшов усередину. — Отож, як ти маєш намір вирішити свою сімейну проблему. Купа маленьких Драгомірів. Хороша ідея. Крістіан підвівся і підійшов до нього. - Саме. Ти завадив здійсненню офіційного завдання Ради.

Давати поради - одне, а ось слідувати їм - зовсім інше.

— Хіба ж ти не можеш... Ну, не знаю. Знайти собі хобі чи ще щось таке? — Бути чарівним — моє хобі, — повідомив Адріан. — Я душа суспільства навіть коли не п'ю. Я не створений для самотності.

Люди навколо можуть існувати один без одного. (Люди можуть жити поряд без… без… Можуть просто жити поряд, і все)

Поки твої очі заплющені, ти не зрозумієш, спиш чи не спить.

Я посміхнулася, але всередині виникло тепле почуття. Нехай наш світ зараз на межі божевілля, але в моєму житті є всі ці чудові люди. Поки ми разом, все буде гаразд.