Террі Пратчетт

Принаймні, ситуація набула ясності. Коли робиш крок із урвища, життя моментально приймає дуже чіткий напрямок.

«Людина, яка проводить з Христиною багато часу в одному приміщенні, повинна час від часу відкривати вікно, щоб не задихнутися від знаків оклику», – думала Агнесса, слідуючи за новою подругою в їх спільну кімнатку.

Справі час, потіху годину, хоча, здебільшого, сам чорт не розбере, де закінчується одне і починається інше.

Людям не потрібні молитви, міс Скряб. Їм потрібно, щоб ти просто виконувала свої обов'язки.

Перш ніж щось почнеться, починається ще щось.

Кішки можуть сидіти в різних кінцях провулка і спостерігати один за одним годинами, подумки виконуючи маневри, які змусили б будь—якого гросмейстера здатися рвучким та імпульсивним.

Світло вважає, що він найшвидший, але він помиляється: неважливо, як швидко летить світло — темрява вже на місці і чекає на нього.

Здатність стареньких переносити важкі вантажі просто феноменальна. Дослідження показали, що мурашка може переносити вантаж, що в сто разів перевищує його власну вагу, але ніхто так і не зміг визначити межу підйомної сили середньої сухонької вісімдесятирічної бабусі іспанського селянина.

— Аж надто ви потворні для фей. — сказала вона. — Айє, ну зазвичай вам підалися феї всяких гарненьких квіток, чи бач, — відповів Роб Всякограб, вигадуючи на ходу. — А ми феї кропиви, полину та будяка, зрозуміло? Воно було б нечесно, якби тільки у гарних квіток були б феї, чи не так?

— Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішим! — А те, що вбиває, робить нас мертвими!