Книга / твір

Життя — це книга, і попереду на мене чекають тисячі сторінок, яких я ще не прочитала.

Я просто втратив здатність насолоджуватися руйнуванням - а я занадто лінивий, щоб даремно руйнувати.

Бути надто спостережливим часом дуже небезпечно.

Якщо ми живемо в нашому світі, то після нього можна жити у будь-якому, хоч у пеклі.

Щастя не в тому, щоб завоювати тіло жінки, а в тому, щоб стати її обранцем.

Кожен з нас має свої приховані сторони. І ніхто не знає, коли вони виявляться. Іншими словами, в тихому вирі чорти водяться. Ми знаємо один про одного рівно стільки, скільки кожен із нас готовий відкрити оточуючим. Усередині ми можемо бути зовсім іншими. Кожен з нас.

- Ай яй яй! — вигукнув артист, — та невже вони думали, що це справжні папірці? Я не припускаю думки, щоб вони це зробили свідомо. Буфетник якось криво й тужливо озирнувся, але нічого не сказав. — Невже шахраї? — Тривожно спитав у гостя маг, — невже серед Москвичів є шахраї?

Все минеться. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне, а ось зірки залишаться, коли тіні наших тіл і діл не залишаться на землі. Немає жодної людини, яка б цього не знала. То чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому?

Вони вічно поспішають на роботу, — я бачив їх тисячі, зі сніданком у кишені, вони біжать як божевільні, думаючи тільки про те, як потрапити на поїзд, у страху, що їх звільнять, якщо вони запізняться. Працюють вони, не вникаючи у справу; потім поспішають додому, боячись запізнитися на обід; увечері сидять удома, побоюючись ходити глухими вулицями; сплять з дружинами, на яких одружувалися не з любові, а тому, що у них були гроші і вони сподівалися забезпечити своє жалюгідне існування. Життя їх застраховане від нещасних випадків. А в неділю вони бояться занапастити свою душу. Наче пекло створено для кроликів!

Жодна неприємність не варта зіпсованого апетиту.