Книга / твір

Я розповім усе, що сталося зі мною зранку, — сказала невпевнено Аліса. — А про вчора й не розповідатиму, бо тоді я була зовсім інша.

Якби ми знали, що думають про нас наші близькі друзі та дорогі родичі, життя втратило б усяку чарівність і ми весь час перебували б у нестерпному сумі й страху.

... Він дивився на неї особливим поглядом — усяка дівчина мріє, що колись на неї так дивитимуться.

Ти надто розумна й надто тиха, щоб тебе хтось розумів.

Щоб людина стала мудрішою, її треба емоційно розгойдати. А розгойдати його можна тільки на терезах: прикрість — радість. Інших терезів немає. У стані, який застиг в одній із цих крайнощів, він думати не буде. Просто не забажає думати.

Якщо ми уб'ємо людину, ми порушимо закон і поставимо себе нарівні з богами, а цього ми не сміємо робити. Але ти римлянин: тобі звично вбивство, бо в тебе пристрасть панувати.

Його проникливий лагідний погляд пробирав до самого серця, п'янив сильніше за алкоголь. Як же це чудово, коли на тебе дивляться! Як чудово відчувати себе справжньою жінкою – не сірою мишкою, не офісним сухарем, а привабливою, бажаною!

Щоб знищити дракона, треба відрубати йому голову, а не підстригати пазурі.

Можна витрачати час на те, щоб помирати, а можна на те, щоб жити.

- Скільки тобі років? - 17. - І давно тобі 17? - Доволі давно...