Книга / твір

Щастя ніколи не надходить дуже швидко.

Як не пригнічуй свідомість, тіло реагує природним чином.

... я раптом зовсім несподівано розумію, чим пахнуть наші сльози. Морем. Виходить, воно всередині кожного з нас?

Будь-який килим, нехай за багато тисяч доларів, не пестить так ногу людини, як пружна густа трава галявини.

Мені нічого не потрібно було від тебе, крім кохання. Такою звичайною, людською. Ні зворушливих записок у букетах квітів, ні гарних слів з того кінця дроту, ні плюшевих«заінь» і«сонечко» десятки разів на день. Я лише хотіла бути поряд з тобою.

Ходити удвох із улюбленою істотою в чужому місті, серед чужих, якось особливо приємно: все здається прекрасним і значним, усім бажаєш добра, миру і того ж щастя, яким виконаний сам.

За півтора місяці життя в Штатах нам так набридла американська кухня, що ми згодні були вживати будь-які їжі – італійські, китайські, єврейські, аби не«брекфест намбр ту» або«динер намбр уан», аби не цю нумеровану, стандартизовану і централізовану їжу. Взагалі якщо можна говорити про поганий смак у їжі, то американська кухня, безумовно, є виразом поганого, безглуздого та ексцентричного смаку, що викликав на світ такі виродки, як солодкі солоні огірки, бекон, засмажений до міцності фанери, або сліпучий білизною і абсолютно безсмачний ( ні, що має смак вати!) хліб.

Ніч багато ускладнює.

А взагалі до книжок я принюхуюсь, як кішка до нової їжі. Довго, недовірливо. Відходжу, підходжу, знову відходжу. І тільки переконавшись, що це те, що потрібно, починаю жадібно, швидко та нерозбірливо заковтувати.

Кожна цивілізація починається з теократії, а закінчується демократією.