Книга / твір

Прощай! Далекі проводи – зайві сльози.

На кожному стеблинку трави тремтіли перлинні краплі роси, а жовте листя на чорних дубах горіло, як золоті монети.

Я не знаю, брюнетка чи блондинка була Єва, але чи дивно, що яблуко було з'їдено, якщо така жінка мешкала в раю?

Ти так страждав і страждав. А у коханні все дуже просто. Потрібно тільки спитати дівчину. Так приємно любити та бути коханою. Навіщо ж страждати?

Можливо, відчувати бажання зробити світ кращим для наших дітей і для дітей наших дітей і означає придбати безсмертя та стати божествами.

Я ніжна натура і болісно реагую на кретинів. Не можу уявити, що з ними робити, якщо вони збираються більше одного.

Люблю я своє нещастя. Воно становить мені компанію. Часом, коли я тимчасово щасливий, мені навіть не вистачає цієї скалки. На нудьгу легко підсісти.

Якщо ви потрапили у безвихідь, не бійтеся. Пізно.

Цього разу вона не повернеться, і мені доведеться вчитися без неї, а я розраховував на щось протилежне: померти з нею.

Вона його любила – і не любила, готова була віддатись – і не давалася, вона намагалася – і сама не вірила.