Книга / твір

Сонце - досвідчений коханець, який знає свою справу. Спочатку він всього тебе огладжує своїми міцними долонями. Обіймає. Охоплює, перекидає, і раптом прокинешся, як я, бувало, приголомшений, з животом, зрошеним краплями, схожими на ягоди омели.

Обдурить все, кохання згорить, але шляхетність переможе.

Тільки дурень перемагає в житті, розумник бачить занадто багато перешкод і втрачає впевненість, не встигнувши ще нічого почати. У важкі часи наївність — це найкоштовніший скарб, це чарівний плащ, що приховує ті небезпеки, на які розумник прямо наскакує, як загіпнотизований.

Коли віддаєш скупо, скупо й отримаєш. Коли віддаєш цілі світи, неймовірно величезною буде і твоя нагорода.

Чари завжди відбуваються, коли змінюються день і ніч.

Небезпека полягає в тому, що часом ми обожнюємо біль, даємо їй ім'я людини, думаємо про неї безперервно.

Не всякий раз, коли ми грюкаємо дверима, ми справді прагнемо піти. Найчастіше це просто гучний привід, щоб залишитися.

Найдорожча штука - це помилки.

Я любив правду... А де вона?... Усюди одне лицемірство чи щонайменше шарлатанство, навіть у найчесніших, навіть у найбільших! Ні, людина не може довіритися людині.

Хто живе довше: той, хто протягом двох років приймає героїн та вмирає, або той, хто живе на ростбіфах, воді та картоплі до дев'яноста п'яти років? Один перебуває свої двадцять чотири місяці у вічності. А всі роки пожирача ростбіфів прожиті ним лише у часі.