Книга / твір

Не можна полагодити те, що не зламано.

Кохання – це оксамитове покривало, воно приховує недосконалість людства.

Насолода - штука серйозна: необхідна, але небезпечна.

Сік я люблю, але не виношу, коли руки липкі. Руки мають бути чистими. Що б ви не робили, завжди дбайте про чистоту своїх рук.

Все на світі взаємопов'язане, ось так і дощ пов'язує один з одним усіх на всій землі, по черзі торкаючись кожного...

Людину можна змусити робити все що завгодно, навіть зраджувати, вбивати і грабувати, але її ніколи не змусиш любити, якщо серце порожнє.

Є люди, які уявляють, ніби деякі сумніви і невизначеність надають більше принади любові, але я думаю інакше: чим простіше слова, тим швидше вони сягають серця.

А коли люди шукають справедливість? Тоді коли втрачають її або думають, що втратили. Або вирішують раптом, що вчорашня справедливість не годиться для сьогоднішнього дня, а завтра стане зовсім ворожою... І починають шукати, причому кожен шукає зі своїм ліхтарем, запевняючи, що тільки він і здатний висвітлити істину у темряві історичних помилок.

Можливо, це просто легенда, в яку необхідно вірити, щоб у людському житті з'явився хоч якийсь сенс.

Найбільше ненавидить убивати той, хто змушений це робити.