Керрі Бредшоу

Я не вірю у електронну пошту. Я дотримуюсь старих традицій. Вважаю за краще дзвонити і кидати трубку.

Може, минуле це якір, який тягне нас назад? Може, варто випустити того, ким ти був, щоб стати тим, ким ти будеш?

Ти не можеш так просто втекти з міста. Потрібно зробити все як треба. Вечір прощань. Ти, я і Нью-Йорк. Ти нам винен.

Щоб позбавитися однієї згубної пристрасті, потрібно переключитися на ще більш згубну.

Я вийшла з себе, побачила свою тінь, злякалася і пішла назад.

І все ж таки добре, що десь там ходить симпатична тобі людина.

Деякі жінки не створені для того, щоби їх приручили. Вони створені бути вільними, доки не зустрінуть когось схожого, щоб бути вільними разом. (Деяких жінок не можна приручити, і вони повинні бігти вільно, без сідла і без вуздечки, доки не зустрінуть когось своєї породи і не побіжать разом.)

Я — жінка, яка хоче кохання. Справжньої, божевільної, незручної, всепоглинаючої. Такого кохання, коли двоє ні на секунду не можуть одне без одного.

— Як може бути так добре, коли все так погано? — Дорога, все так спеціально влаштовано.

Наступного дня я зрозуміла, що поводжусь як дитина, і вирішила зайняти зрілу позицію, тобто все заперечувати.