Шерлок Холмс

— Порівнювати було нема з ким, поки батьки не віддали нас до школи. - Це була помилка. - Страшна! Цікаво, що вони думали? — Можливо, нам потрібні друзі. — О так, як з'ясувалося, тобі не чужий цей вид стосунків. - А тебе він не приваблював? Ніколи? - Якщо навіть ти здається мені тупуватим, уяви, яке мені з рештою, Шерлок. Я живу у світі акваріумних рибок. - Так, але мене не було два роки... - І що? - Ну не знаю. Я подумав, може ти собі... рибку завів?

О, може бути я і на боці ангелів, але навіть на мить не подумай, що я один з них.

— Я тобі казав, не розумь! — Я не можу відкриватись і закриватися, як кран!

Шанувальники – незамінне джерело пліток.

- Коли ми домовлялися? - Вчора. - Вчора мене не було вдома, я був у Дубліні! - Не моя вина, що ти не слухав.

Нас усіх переслідують привиди минулого, Ватсон, що затьмарюють нам сонячні дні.

- Я знаю, що ти справжній. - На 100%? — Ніхто не може прикидатися таким занудою цілодобово.

— Вибачте. Невдалий день для смерті... - О? Виникли варіанти краще?

- Це було неймовірно! - Ти так думаєш? - Думаю! Надзвичайно, зовсім, дивно! — Зазвичай люди кажуть не так. — А як кажуть люди? —«Пішов до біса!»

Шерлок: Та помовчите ви всі! Ні звуку, ні слова, ні єдиного подиху! Я думаю! Андерсене, дивись убік – відволікаєш! Андерсен: Що? Моє обличчя відволікає? Лестрейд: Всім завмерти і тихо. Андерсен, відвернися.