Дін Вінчестер

— Ой, у вас на двох одна звивина, та й то пряма. — У самого тебе на двох одна звивина... Емм... На одного!

— То він Сем чи Сем? — Ти окреслив цікаву філософську дилему.

— Ну і яке творіння преться від дів і золота? - Пі Дідді? - Ну треба ж. - Що? — Я рік був небіжчиком, повернувся, а твої жарти смішнішими не стали. - Заткнися. Я дотепний.

Що з тобою діється, Сем? Куриш, шпурляєш у людей пляшки, це швидше в моєму стилі, ніж у твоєму.

— Коли я сказав батькові, що боюся відчиняти шафу, він дав мені револьвер. — А що ти хотів? — Але ж мені було дев'ять років!

— Ти під кайфом? — Як правило, так! — Що тебе так шандарахнуло? — Життя!

— Дін, тягни тазик. — Знайшов щось? — Ні, блюватиму.

— Стривай, а який у нас план? — Не здохнути!

— Ну, взяли тебе в кордебалет? — Ноги задираю хвацько, а от цицьками не вийшов!

- Я позбавлю вас голосу. - Напишемо. — Відріжу руки. — Почнуться запитання:«Хлопці, чому гуляєте без рук»? (— Я позбавлю вас голосу. — А ми напишемо. — А я відірву вам руки. — І всі питатимуть:«Чого вони тут шурхають без рук»?)