Доктор Джон «Джей Ді»

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.

— Ви дуже дивний молодий чоловік, правда? — Я народився раніше за термін.

- Ти що, ідіот? - Ні, сер. Я мрійник!

— А! Ось наші Бетмен та Робін! — [ подумки ] Чортові комплекси! Наскільки ж низька моя самооцінка, якщо у своїх фантазіях я лише помічник головного героя?!

Перший крок у вирішенні будь—якої проблеми – це визнати її існування.

— Я зватиму тебе еклер. — Не зрозумів... — Ну таке тістечко — еклер, я їх терпіти не можу.

Іноді момент, на який ти так довго чекав, приходить у самий невідповідний час.

Важко зробити правильний крок, коли ти спалив міст, який збираєшся перетнути.

Останнім часом я багато думаю про те, що іноді треба ризикувати. Головне подолати свій страх. Тому що щоразу, коли ти ризикуєш, чим би це не закінчилося, ти радий, що ти ризикнув.

Так буває в житті: той, хто робить щось добре, страждає найбільше.