Олена Гілберт

- Що ти тут робиш? - Ховаюся від Керолайн... - Чого це раптом? — Мені потрібна перерва, вона говорить більше, ніж я можу слухати.

- Дякую. - За що? — За те, що виявилося таким жахливим розчаруванням.

— Він мене ненавидить. — Ні, це не ненависть, це — Ти мене покинула, і я занадто крутий хлопець, щоб це показати.

Ти перетворив його на монстра. Тепер він – твоя проблема.

— Тобі варто припинити це. - Робити що? — Вважати, що я буду добрим хлопцем, тільки тому, що про це мене просиш саме ти.

Коли хтось запитує, як справи, насправді він не чекає на відповідь.

Хто б що не говорив чи не робив, немає нічого важливішого за сім'ю.

— А думки він теж уміє читати? — Знаєш, якщо хочеш, щоб я роздягся, можна просто попросити. — Ні, на це він не здатний. Зате може бути першокласним засранцем.

— Чому ти не дозволяєш людям бачити добре в тобі? — Тому що, коли люди бачать хороше, вони очікують на краще. Я не хочу, щоб мені довелося жити, виправдовуючи чиїсь очікування.