Надприродне

Спокійно, Сем. Я тебе за цигарки не продам.

— Коли я сказав батькові, що боюся відчиняти шафу, він дав мені револьвер. — А що ти хотів? — Але ж мені було дев'ять років!

— Знаєш, а ми з тобою чудова команда. Як у комедії про друзів, лише без комедії. — І без напарників.

— Треба поговорити із винним. — Можна спробувати, але навряд чи він відповість нам — копи всадили в нього вісім куль.

— А що потрібно? — Сіль. Багато солі. — Солі? — Тут що, луна?

— Розслабся, Дін. — Поцілуй мене в зад! — Ооо... Та ти поет!

— Амара забрала весь біль, вона запалила щось у мені... — Правда тепер ти вбивця з сокирою.

Що з тобою діється, Сем? Куриш, шпурляєш у людей пляшки, це швидше в моєму стилі, ніж у твоєму.

— Я не можу зупинитися зараз. — Можеш. Береш і зупиняєшся.