Фільм

Ми ніколи не ховаємо померлих. Не до кінця. Вони залишаються у наших душах. Така ціна життя.

- Як ви поживаєте? - А ви? — Я спитав першим, тому Ви відповідаєте першим. — А я запитала друга, і я відповім другий.

Я раніше ніколи не давав ім'я кораблю. Але, я дав йому найкрасивіше ім'я: Jenny.

- Я обожнюю Париж! — Ти ніколи не був у Парижі. — Але я знаю, що покохаю його, коли опинюся там.

Якщо ти розіб'єш йому серце, я розіб'ю тобі обличчя.

— З тобою завжди найманець? - Ні. Зазвичай їх зі мною двоє.

Тебе тягне до зір, але тягар проблем не дає тобі відірватися від землі.

- Де Моніка? - Прикрашає будинок до вечірки з нагоди дня народження Рейчел. - І ти їй не допомагаєш? — Я намагався, але виявилося, що співання пісні«Я виживу» (I will survive) моїм голосом їй не допомагає.

— Зброя, наркотики? — Ні, дякую.

- Чому немає корсета? І панчоха теж... — Мені неприємно в них. — Існують норми одягу. - А хто їх встановлює? Якби норми наказували вплітати у волосся живу оселедець, дотримувалася б ти їх? - Алісо!