Фільм

— Отець Перес сказав, що ви відвернулися від церкви. — Від церкви так. Від Бога - ніколи.

Життя складається з невеликих моментів, дорогоцінних як алмази. Але уяви нескінченне море алмазів, вони б стали марними, так само як звичайний пісок.

Люди свої трупи заповідають науці, але канібали все-таки благороднішими будуть.

— Ти почуваєшся ніяково? Відчуття незручності? — Від незручності мені добре. — А мені незручно незручно! — На мою думку, це хіба ні?

Саллі зайшла до тебе мило поговорити, а потім випадково затрималася... і драїла підлогу в тебе всю ніч , судячи з стану її колін.

Бувають моменти, коли життя потребує змін, перехідні моменти. Як зміна пір року. Наша весна була чудовою, але наше літо минуло. Ми не помітили осінь, і раптом стало так холодно… Наше кохання заснуло, і його засипало снігом. Але якщо заснути під снігом, то не помітиш, як прийде смерть. Бережи себе.

Були часи, коли я думав, що знаю все. Коли я був ангелом і проводив увесь свій час, дивлячись униз, на світ. Але я дізнався, що для об'єктивності треба дивитися й нагору. Це гарне нагадування про те, скільки ми не знаємо.

— Пекло це занадто складно для тебе. - " Гра престолів" - це складно. Секс у душі – це складно. Але не пекло.

— Зараз ви боїтеся повертатися на батьківщину? - Ні. — Так… Ще раз… У вашій країні йде війна, Вікторе. Озброєні люди на вулицях. Порушуються права людини. — Так, це жахливо. — Та це жах. Жах. З вами може статися все, що завгодно. Правильно? Людей витягують із ліжка та кидають до в'язниці. Правильно? - Так. — Ви боїтеся? - Боюся? — Крашкірії… Ви боїтеся повернутися до Крашкірії. — Крокожію? Ні. Я зовсім не боюсь Крашкірію. Я трохи боюсь ось ця кімната. — Я говорю про бомби. Я говорю про втрату гідності, порушення прав людини Не бійтеся зізнатися, що ви боїтеся повернутись. - Там будинок. Я не боюсь свого будинку.

- Я п'яний? - Ні, ти просто особливий...