Фільм

— Ворушись, старий! Марфушеньку — душа комарики кусають, спати — спочивати заважають. — Так я ж... — Тссс... — Мовчу... мовчу...

Єдиний спосіб позбутися спокуси - піддатися йому.

Тільки не плутай любов із пожадливістю і сп'яніння — з голосом розуму.

— Ми довго катуватимемо тебе. — Я скажу вам усе, що захочете. — Спочатку тортури, а потім уже розмови.

І все-таки недосконале в нашому недосконалому світі, а вже любов — сама досконалість у своїй недосконалості.

- Лілі? Після стільки років? - Завжди...

Я тебе зараз цією качалкою заріжу!

Я люблю тебе. Знаю, кохання — це лише крик у порожнечу, і забуття неминуче. Що ми всі приречені, і що одного разу всі наші праці перетворяться на порох. Знаю, що Сонце поглине нашу Землю. Але я закоханий у тебе.

— Я думав, що ви все знаєте. — Це була б непробачна трата пам'яті. Я обираю.

— Ну і яке творіння преться від дів і золота? - Пі Дідді? - Ну треба ж. - Що? — Я рік був небіжчиком, повернувся, а твої жарти смішнішими не стали. - Заткнися. Я дотепний.