Фільм

Ті, хто зник, не були друзями.

Іноді світло народжується в темних глибинах.

Краще бути однією і вважати себе успішною, ніж бути з кимось і вважати себе невдахою!

І ось я стою на трапі і виглядаю франтом у твоєму пальті. І все чудово: я збираюся зійти. Рішуче. Без вагань. Мене зупинило не те, що я побачив, Максе, далеко не це, ти розумієш, а те, чого я не побачив. У цьому величезному місті було все, крім краю. Його не було. Я так і не побачив, куди все йде і де все кінчається.

Якщо пам'ятаєш, головною скаргою Ешлі було те, що я маніакально—педатичний зануда. На що я відповів, що це три різні скарги.

Коли розум страждає, тіло кричить.

Ті, хто дивиться назад, завжди знають, коли час гарно піти.

Слухай мене. Ти мусиш зрозуміти, що Богу ти не подобаєшся! Він ніколи не хотів тебе. І, швидше за все, він тебе ненавидить. Але це не найстрашніше у житті. До біса вічні муки, до біса відкуплення. Ти повинен зрозуміти той факт, що колись ти помреш.

— А чи не можна відкласти телефони і спілкуватися як нормальні люди? — Можна, можливо. Але завдяки Стіву Джобсу не потрібно.

— Чому добрі дівчата закохуються у поганих хлопців? — Ми закохуємося в тих, на кого, як нам здається, заслуговуємо. — А можна дати знати, що заслуговують на краще? — Можна спробувати.