Фільм

Ти моє серце... а я не можу жити без серця...

Обов'язки держави як броня. Коли ти на нього працюєш, броня захищає тебе. Але носити її важко. Людина втомлюється. Ноша важка. А коли знімеш її, стає легше. А щойно стає легше, людині хочеться бігати, стрибати і щось зруйнувати. Легкість - це добре. Але броні вже немає.

Демони живуть у пеклі, так? Скажіть це їм.

— Нам потрібна ця мавпа? - Ти мене вражаєш, Джонсе. Чи можна так казати про нашу дитину? — Вона така схожа на тебе! Але мозок у неї твої. - Да я помітила. Вона дуже кмітлива.

— Хвилюєшся? - Ні. А ти хвилювалася перед тестом? - М-м, ні. Я була в жаху.

— Ти думаєш, справжнє кохання здатне створити диво? — Звичайно, здатна. Тільки диво повертає тебе до мене. — Думаєш, наше кохання змогло б забрати нас обох? — Для нашого кохання немає нічого неможливого.

— Я назву цю квітку Румянець Аманди. Містер Хант, якщо ви мій партнер, ви теж повинні вигадувати назви. — Ее… ем… я? - Так. Назвіть, якось цей рукав річки. Ви можете увічнити ім'я вашої коханої. - Коханої? Так, звісно… я знаю, як. Тоді я назву цей рукав«Пітсбурзька Неллі». Ця валлійська повія така робила, що ніхто не помічав наросту на її шиї.

Чим би не займався чоловік, аби плід його праці приносив задоволення жінці!

Телебачення може навчати, освітлювати, навіть надихати. Але лише за умови, що люди хочуть використати його з цією метою. Інакше телебачення — це купа ящиків, начинених лампами і проводами.

— Ви теж вважаєте, що борг, честь і решта нісенітниці більше не в честі в цьому світі? - А що в честі? — Одні лише гроші. Влада. Могутність.