Харукі Муракамі

Гітаристи, як правило, ніколи не миють посуд. Пошкодиш собі палець — і нема чого жити на світі.

Життя в містах привчає дивитися хіба що собі під ноги. Про те, що на світі буває небо, ніхто й не згадає...

І якщо вже говорити відверто, з усіх авторів я найвище ціную лише тих, хто змушує особисто мене читати не відриваючись.

За тебе я не турбуюся, такі як ти завжди гаразд, щоб з ними не відбувалося... Швидше я турбуюся за тих, хто з тобою ще колись зв'яжеться...

Зрештою, — продовжувала подруга, — людям спокійніше з тими, хто знущається, аніж з тими, з кого знущаються. І радіють:«Боже, яке щастя, що все це витворять не зі мною!» У будь—які часи в будь—якому суспільстві за великим рахунком відбувається те саме: всі прагнуть приєднатися до більшості і не паритися.

Буває, і жива людина стає примарою.

Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств, щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.