Марина Іванівна Цвєтаєва

Сонце — одне, а крокує всіма містами. Сонце моє. Я його нікому не віддам. Ні на годину, ні на промінь, ні з погляду.— Нікому. Ніколи! Нехай гинуть у беззмінній ночі міста! В руки візьму! — Щоб не сміливо крутитись у колі! Нехай собі руки, і губи, і серце спалю! У вічну ніч пропаде, — поженуся слідами... Сонце моє! Я тебе нікому не віддам!

Наші найкращі слова – інтонації.

Жінка - єдиний азарт, тому що виток і гирло всіх азартів.

Я вас більше не люблю. Нічого не сталося, життя сталося. Я не думаю про Вас ні вранці, прокидаючись, ні вночі, засинаючи, ні на вулиці, ні під музику — ніколи.

Адже закохуєшся лише в чуже, рідне — любиш.

Шлюб, де обидва гарні - доблесне, добровільне і взаємне страждання (-читання).

Гріх не в темряві, а в небажанні світла.

Вища жертва – приховати, що це – жертва.

Жартуємо, жартуємо, а туга все росте, росте...

Любов дивна штука: харчується голодом та вмирає від їжі.