Марк Твен

Я чотирнадцять років працюю редактором і вперше чую, що людина має щось знати для того, щоб редагувати газету.

Багато дрібниць стали важливими речами завдяки правильній рекламі.

Банкір - це людина, яка позичає Вам парасольку, коли яскраво світить сонце, і відбирає його в той самий момент, коли починається дощ.

Після цього він відкрив одну нову істину: якщо хочеш, щоб людина що-небудь зробив, нехай дасть зарок, що не робитиме цього на віки віків.

Але якщо один з нас повинен піти першим, нехай це буду я, і про це теж моє благання, бо він сильний, а я слабка, і я не така необхідна йому, як він мені; життя без нього — для мене не життя, як же я його тягтиму?

Том сказав мені, що мовчати за таких обставин дуже важко і що якби ми зараз розповіли все, що ми знаємо, то стали б героями, але ще більш героїчно зберігати мовчання, – може, тільки двоє хлопчаків з мільйона здатні на це.

Я пам'ятаю смак кавуна, отриманого чесним шляхом, та смак кавуна, здобутого іншим шляхом. І той і інший хороші, але люди досвідчені знають, що смачніше.

Нам подобаються люди, які сміливо кажуть нам, що думають, за умови, що вони думають так само, як ми.

Тепер, оглядаючись назад, я бачу, що помилявся щодо Єви: краще жити за межами Раю з нею, ніж без неї в Раю.

Схвалення було цілком заслужене: коли ми виявляємо великодушність і щедрість, нам завжди хочеться, щоб наш вчинок був помічений.