Вільям Сомерсет Моем

Щороку залишаються непоміченими сотні книг, багато з яких мають великі переваги. Автор кожної такої книги писав її багато місяців, а думав про неї, можливо, багато років; він вклав у неї якусь частину самого себе, якої він після цього вже назавжди втратив. Серце розривається, коли думаєш, наскільки велика ймовірність, що ця книга загубиться в потоці творів, що захаращують столи критиків і обтяжують полиці книжкових крамниць.

Його завжди дивувало, чому вона зовсім не подобалася йому вранці і не дуже подобалася вдень, зате ввечері його хвилювало найменший дотик її руки.

Річка, хоч і текла так повільно, все ж таки була в русі, і від цього виникало сумне почуття швидкоплинності життя. Все минає, і якщо залишає після себе слід, то який? Кітті здавалося, що всі вони, всі люди на землі, подібні до крапель води в цій річці, що безіменний потік усіх тягне до моря. Коли все так минуще і мізерно, чи варто людям, роздмухуючи дрібниці до розмірів важливих подій, так мучити себе та інших?

Люди, одержимі любов'ю, стають сліпими і глухими до всього на світі, крім свого кохання. Вони так само не належать собі, як раби, прикуті до лав на галері.

Відпочинок, спокій, тиша, самотність. Схоже, таку розкіш можуть собі дозволити тільки дуже багаті, адже це нічого не варте. Дивно, що так важко цього досягти.

Одна з дивних особливостей життя полягає в тому, що часом ви зустрічаєтеся з ким-небудь щодня протягом довгих місяців, сходитеся так близько, що, здається, вже не можете один без одного жити, але настає розлука і все йде, як і раніше, як ні в чому не бувало: дружба, без якої ви не могли обійтися, насправді вам зовсім і не потрібна. Життя тече своєю чергою, і ви навіть не помічаєте відсутності друга.

Велике це нещастя мати серце.

Коли я побачив її вперше, мені здалося, що новий світ відкрився моїй душі.

Єдиний спосіб завойовувати серця — це уподібнювати себе тим, чию любов ми хочемо заслужити.

Зустрічаються люди, чия уява піднімає їх над банальністю. Вони згодні ризикнути всім, якщо вони мають шанс отримати величезний выигрыш. Хіба не має значення не тільки знання майбутнього, як знали його пророки давнини, а й можливість самим творити його, вриватися у браму невідомого?